вирування
ВИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вирува́ти.
Почулося вирування води за кормою (Трубл., II, 1955, 341);
Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (Гончар, Новели, 1954, 112);
Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (Вас., II, 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)