вирування
ВИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вирува́ти.
Почулося вирування води за кормою (Трубл., II, 1955, 341);
Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (Гончар, Новели, 1954, 112);
Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (Вас., II, 1959, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вирування — вирува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вирування — -я, с. Дія за знач. вирувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирування — ВИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вирува́ти. Почулося вирування води за кормою (М. Трублаїні); Внизу, у вируванні темної куряви, з гуркотом підстрибували скаженіючі плуги (О. Гончар); Знову побачив [Петруня] вирування вільного в городі життя, побачив весняне сонце, безмежне небо (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах