виряджатися
ВИРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РЯДИТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Гарно, пишно вбиратися, причепурюватися або одягатися в незвичний одяг.
Швидко метнувся до шафи, повикидав звідти бабусин одяг і почав виряджатися (Л. Смілянський);
З усього було видно, що так вишукано вона виряджалась не на роботу (Ю. Збанацький);
У кімнаті стала [Галя] вбиратися. І що то вирядилася – хороше та прехороше! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я ледве впізнаю .. Стьопу-бригадира, що вирядився в старий, геть виношений трофейний кітель (О. Гончар).
2. Відповідно приготувавшись, спорядившись, відправлятися куди-небудь.
[Недоросток:] Так отак-то, люди добрі! Наказано, заповідано всім у військо виряджатись! (С. Васильченко);
Оглядали один одному речі – чи не забули що; міркували за погоду, звідки вітер і інші дрібниці, що так захоплюють кожного мисливця, коли він виряджається на полювання (Олесь Досвітній);
Зараз по обіді Добриловський вирядився в дорогу і заїхав по дорозі до старого Панасенка (І. Нечуй-Левицький).
3. тільки недок. Пас. до виряджа́ти.
Словник української мови (СУМ-20)