виряджений
ВИ́РЯДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́рядити.
Врочистий, виряджений, в суконних штанах, юхтових чоботях, .. пастух вертався з виставки (К. Гордієнко);
Виряджена поглядом Марії Йосипівни, дівчина аж на шляху оглянулася (Іван Ле);
// ви́ряджено, безос. пред.
Дня 30 квiтня Кочубея, Iскру й усiх заплутаних у донос, крiм Осипова, виряджено в кайданах у Смоленськ (Б. Лепкий);
Жінку з малими дітьми виряджено до сусідів, бо має відбутися чоловіча розмова (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)