виряджений
ВИ́РЯДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́рядити.
Врочистий, виряджений, в суконних штанах, юхтових чоботях,.. пастух вертався з виставки (Горд., І, 1959, 603);
Виряджена поглядом Марії Йосипівни, дівчина аж на шляху оглянулася (Ле, Клен. лист, 1960, 117);
Ви́ряджений як на весі́лля — пишно вдягнений, убраний; причепурений.
Меланія вийшла з дівчатами виряджена як на весілля (Гончар, І, 1954, 504).
Словник української мови (СУМ-11)