вирішення
ВИ́РІШЕННЯ, я, с.
1. тільки одн. Дія за знач. ви́рішити.
– До речі, я ставлю на вирішення й ще одну ухвалу: запропонувати товаришеві Мухтарову припинити відпустку й стати до обов'язків начальника будівництва (Іван Ле);
Публікація скарги була б компромісним вирішенням конфлікту (із журн.);
Павло гуляв цілий день. Пішов і другого дня. Але яке вже то було гуляння, коли він ждав вирішення своєї долі (В. Кучер).
2. Висновок, прийняте рішення.
Ярині Федорівні, як, звичайно, й Варі, на тиждень було десять п'ятниць. І тому, зробивши одне вирішення, вони вже почали думати про протилежне (М. Хвильовий);
Рубін стояв знеможений, .. з виразом на обличчі горя і якогось остаточного вирішення (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)