виселенець
ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь.
– Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний);
Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)