виселенець

виселе́нець

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. виселенець — -нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. – Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. виселенець — див. невільник  Словник синонімів Вусика
4. виселенець — Виселе́нець, -ле́нця; -ле́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. — Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Мирний, II, 1954, 189); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 236).  Словник української мови в 11 томах