1. Орфографічний словник української мови

виселенець

виселе́нець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виселенець — -нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. – Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  3. виселенець — див. невільник Словник синонімів Вусика
  4. виселенець — Виселе́нець, -ле́нця; -ле́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. — Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Мирний, II, 1954, 189); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 236). Словник української мови в 11 томах