виселенець
ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь.
— Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Мирний, II, 1954, 189);
Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 236).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виселенець — виселе́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- виселенець — -нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. – Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- виселенець — див. невільник Словник синонімів Вусика
- виселенець — Виселе́нець, -ле́нця; -ле́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)