1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

виселенець

Виселе́нець, -ле́нця; -ле́нці, -ців

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виселенець — виселе́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. виселенець — -нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. – Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Панас Мирний); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. виселенець — див. невільник Словник синонімів Вусика
  5. виселенець — ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь. — Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Мирний, II, 1954, 189); Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 236). Словник української мови в 11 томах