виселенець
ВИСЕЛЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, кого виселили або хто виселився звідки-небудь.
— Просився торік мій чоловік [у голови], щоб записали в виселенці.., не записав! (Мирний, II, 1954, 189);
Залунав [постріл] погрозливим передвістям, стривожив і без цього занепокоєних виселенців (Ле, Міжгір’я, 1953, 236).
Словник української мови (СУМ-11)