вискнути
ВИ́СКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до вища́ти.
Ріна підхопила Катрусю й високо підняла її над собою. Катруся вискнула від захвату і поспішила подивитись униз (В. Винниченко);
Тимко тільки засміявся і так здавив Марка за плечі, що той аж вискнув (Григорій Тютюнник);
Спочатку .. вдова почула, як вискнув її рябий собачка. Тут вона відчинила двері і побачила, що через перелаз переступає странній, не тутешній чоловік (Ю. Логвин);
Заболотний зненацька круто вихнув кермо вбік, і машина різко стала, вискнувши гальмами (О. Гончар);
Нарешті під вікнами вискнули гальма батькової машини (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)