вискнути
ВИ́СКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вища́ти.
Маринка голосно вискнула і майнула до лежанки (Кучер, Голод, 1961, 395);
Рекс [собака] оглянувсь, кивнув головою, тихо вискнув (Збан., Мор. чайка, 1959, 167);
Тільки машина вискнула гальмом, уже Корній Федорович розчинив дверцята її (Вол., Озеро.., 1959, 134).
Словник української мови (СУМ-11)