вискоблювати
ВИСКО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СКОБЛИТИ, лю, лиш, док., що.
Скребти, очищаючи що-небудь або видаляючи щось.
Малий прибирав черепки від корчаги, витирав, вискоблював від олії і посипав піском дошки (Ю. Логвин);
Хлопцям ретельно голили голови, вискоблюючи кожну волосинку під корінь (із журн.);
Невеличкий низенький стіл стояв поруч із літописцем: чорнильниця, пера, невеличкий ніж, яким заточували пера, ним іще вискоблювали з пергаменту помилки або виправлення (з газ.);
– Поки не вискоблите [кадуб] всередині як слід, я не візьму його (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)