вислання

ВИ́СЛАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ви́слати¹.

Потоцький не довіряв січовій старшині, щоб вона по-доброму видала Хмельницького, і тому недовго по висланні листа післав знатніше військо, яке мав під рукою, на Січ (А. Чайковський);

Після вислання Рогніди Володимир мовби заспокоївся. По замахові минув цілий рік, рана на спині давно загоїлась, а разом з нею й рана в душі (І. Білик).

2. Те саме, що засла́ння 3.

Закатували Підкову ляхи, вмер Сагайдачний від турецьких ран, вбили Остряницю таки свої на висланні в Чугуєвому городищі, .. і прослиз по Україні ганебний час байдужості (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. вислання — ви́слання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вислання — -я, с. Дія за знач. вислати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вислання — ЗАСЛА́ННЯ (покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості; місце, де відбувають кару), ВИГНА́ННЯ, ВИ́СЛАННЯ, ВИ́СИЛКА, ПОСЕ́ЛЕННЯ. Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір (М.  Словник синонімів української мови
4. вислання — ВИ́СЛАННЯ́, ви́слання́, с. Дія за. знач. ви́слати¹.  Словник української мови в 11 томах