висловлення
ВИ́СЛОВЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́словити.
Було вражіння, що спробуй я збрехать, ухилитись від висловлення думки, – він стрибне на мене і почне душить за горло (В. Винниченко);
Петра зовсім не турбував спосіб висловлення тих почуттів, які запалювало в ньому Тамарине залицяння (Д. Бузько);
– Ой, та я!.. – у Галини Рижко перехопило подих, їй бракувало слів для висловлення почуттів (В. Владко).
2. Те, що висловлене (про думку, погляд, міркування і т. ін.).
Стиль М. Хвильового – від перших новел до останніх великих прозових творів – характеризує стислість висловлення (В. Русанівський);
Коли йдеться про асоціативні зв'язки слів у тексті, про метафоричні висловлення, постає проблема інтерпретації тексту, тлумачення змісту словесних образів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)