вислогубий
ВИСЛОГУ́БИЙ, а, е.
Який має відвислу губу; з відвислою губою.
– Яку ж цiну правите за свою десятинку? .. – Сто двадцять карбованцiв золотом .. – Сто двадцять! – жахнувся дядечко, став вислогубим i вибалушив очi на тата (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)