висмоктаний
ВИ́СМОКТАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́смоктати.
Далі пролетарій-підліток кидає жменю висмоктаного винограду на лисину дідичеві в долішньому ряді (Леся Українка);
Добре пекло гаряче сонце!.. І далі все долу й долу до голої, висмоктаної землі хилились стебла пшениці (Б. Антоненко-Давидович);
Мені здається, що ми самі себе обкрадаємо, бо ми самі себе позбавляємо радості буття. Що людині з комфорту, з розкоші, коли душа її буде висмоктана, як жмаки? (М. Івченко);
В світлицю злякано просунула скособочені плечі висмоктана жіночими хворобами Надежда (М. Стельмах);
// ви́смоктано, безос. пред.
Ми проб'ємось, вирвемося з цих степів.., де почуваємо себе, як під величезним скляним ковпаком, з-під якого висмоктано повітря (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)