висміювання
ВИСМІ́ЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. висмі́ювати.
Два пастушки з цікавістю поглядали на наших хлопців, бистро знаходячи достойні висміювання речі (Г. Хоткевич);
Кожне українське слово, що ненароком прохоплювалося в необачного першокласника, підпадало висміюванню й цькуванню (Б. Антоненко-Давидович);
Радості в їхній [журналістів] роботі практично не відчувалося. Скоріше якась зловтіха при вдалому висміюванні того чи іншого персонажа (О. Бердник);
Коли ж гіпербола використовується для зображення негативного, потворного, вона сприяє його висміюванню (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)