висміювати
ВИСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВИСМІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СМІЯТИ, ію, ієш, док., кого, що.
Брати на сміх, виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, глузувати, кепкувати з когось, із чогось.
Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали бідного коротконогого лицаря (М. Коцюбинський);
Куди ж дінеться вечорами Гнат? До сусідів не хочеться. Там з нього тільки кпляться та висмівають. Тоді йшов собі в садок (У. Самчук);
Чим далі, тим сміливішими, саркастичнішими ставали його [Тараса] рядки, в яких він висміював порядки, придворних блюдолизів, пузату, вигодовану старшину (О. Іваненко);
Грицько приїхав, висміював при сусідах ті плітки, але був невеселий (Ю. Мушкетик);
Вони [козаки] зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противника (П. Панч);
– Нема на тебе зараз Андрія. Він би висміяв тебе (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)