висміюватися
ВИСМІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВИСМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́СМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.
1. тільки док. Насміятися досхочу, закінчити сміятися.
– Висмійся, Мотре, висмійся, може, легше на серці стане (Б. Лепкий);
Потреба висміятися засіла в горлянці, він [Анатоль] безсилий опанувати її (Я. Качура);
Старий презирливо переждав, поки висміється парубок (М. Стельмах).
2. з кого, діал. Насміхатися.
Боярська служба.., далеко похіпніша [похіпливіша] з одних гордо висміватися, а перед другими низенько хилитися, все ж таки поважала Максима Беркута (І. Франко);
В молодих сільських хлопців не тішилась Рахіра симпатією. Вони погорджували нею явно і висміювалися з неї голосно (О. Кобилянська).
3. тільки недок. Пас. до висмі́ювати.
Здавна в українських народних піснях оспівувалися такі чесноти, як працьовитість, правдивість, висміювалися негідні вчинки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)