висміюватися

ВИСМІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, рідко ВИСМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́СМІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док.

1. тільки док. Насміятися досхочу, закінчити сміятися.

– Висмійся, Мотре, висмійся, може, легше на серці стане (Б. Лепкий);

Потреба висміятися засіла в горлянці, він [Анатоль] безсилий опанувати її (Я. Качура);

Старий презирливо переждав, поки висміється парубок (М. Стельмах).

2. з кого, діал. Насміхатися.

Боярська служба.., далеко похіпніша [похіпливіша] з одних гордо висміватися, а перед другими низенько хилитися, все ж таки поважала Максима Беркута (І. Франко);

В молодих сільських хлопців не тішилась Рахіра симпатією. Вони погорджували нею явно і висміювалися з неї голосно (О. Кобилянська).

3. тільки недок. Пас. до висмі́ювати.

Здавна в українських народних піснях оспівувалися такі чесноти, як працьовитість, правдивість, висміювалися негідні вчинки (з наук. літ.).