висміяний

ВИ́СМІЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́сміяти.

Це була якась мить, але й її було досить, щоб вибити хлопця з тієї середньої лінії, яка проходить між страхом бути висміяним і гордим почуттям людської гідності (П. Колесник);

Мета соціального педагога – знайти істину, а не самоутверджуватися за рахунок висміяного співбесідника (з навч. літ.);

// ви́сміяно, безос. пред.

Його, таємного радника, якого знав і приймав сам імператор, дворянина і губернатора краю, .. названо на “ти” .. – і висміяно... (Ю. Хорунжий).