висміювання

ВИСМІ́ЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. висмі́ювати.

Два пастушки з цікавістю поглядали на наших хлопців, бистро знаходячи достойні висміювання речі (Г. Хоткевич);

Кожне українське слово, що ненароком прохоплювалося в необачного першокласника, підпадало висміюванню й цькуванню (Б. Антоненко-Давидович);

Радості в їхній [журналістів] роботі практично не відчувалося. Скоріше якась зловтіха при вдалому висміюванні того чи іншого персонажа (О. Бердник);

Коли ж гіпербола використовується для зображення негативного, потворного, вона сприяє його висміюванню (з навч. літ.).