виснути

ВИ́СНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. вис, ла, ло і ви́снув, нула, ло; недок.

1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь.

І довго виснув ти [годинник] у нас, І вірно дзенькав жаден раз (Я. Щоголів);

Біла нитка павутини висне, Жовті осокори обвива (П. Дорошко);

По деревах вився хміль, на ньому вже закипіли блідо-зеленаві султани, висли вниз (Ю. Мушкетик);

На зап'ястку його лівої руки вис на шворці ліхтарик (Є. Пашковський);

* Образно. Старі найчастіше гомоніли собі, поперехилявшись на тин: сільські новини на тинах виснуть (Б. Харчук);

// Звисати, нахилятися під власною вагою.

Виснуть тяжко за тини антонівки (К. Герасименко);

// Повисати, звисати без руху.

Маруся вже стомилася .. Висла на руках у опришка, як травичка скошена (Г. Хоткевич);

Хай спотикаються ноги, хай безпорадно виснуть обважнілі руки, хай безсило схиляється голова, все одно – вперед! (В. Владко);

Не метнуть йому гранати П'ятижильною рукою, Бо вона смертельно висне, Не підкорена відроду (А. Малишко).

2. Нависати, бути над ким-, чим-небудь.

Висла пітьма німа... (П. Грабовський);

Висло небо чуже наді мною (Я. Шпорта);

В одному місці дорога йшла через потік. Він виривався з-за скелі, що висла над неглибоким проваллям (М. Олійник);

// Триматися в повітрі.

В синьому небі легким мереживом висли пухнасті хмаринки (А. Хижняк);

Зачіплянка нарешті поринає в сон, і висне над нею з просторів неба місяць (О. Гончар).

3. перен., розм. Перебувати на одному місці.

Громада гула, неначе вітер в лісі. Задні лави заколивались і посунули з двору.., вони погнали поперед себе купи дітвори, хлопців та молодиць, котрі висли коло воріт (І. Нечуй-Левицький);

Олексій Федотович .. саме виснув біля телефонної бандури [телефонного апарата] і до прибулих усміхнувся крізь вузький проріз очей (В. Речмедін).

4. перен., розм. Не відходити від кого-небудь, виявляючи увагу, прихильність і т. ін.

Менші діти так і виснуть; вітається з ними батько, беручи їхні лиця в свої змерзлі долоні (В. Барка);

// Чіплятися до кого-небудь, набридати комусь.

– Отепер я в діда в хаті й наймичка, й господиня. Над моєю шиєю не виснутиме хазяйка, не .. гризтиме мене щогодини, – подумала Сиклета (І. Нечуй-Левицький).

ВИ́СНУТИ², ну, неш, док.

Однокр. до вища́ти.

Собака тихо й коротко виснула, звернула вбік і подалась швидше (С. Васильченко);

– Брешете! Всі все брешете! – виснула Катря і закусила край хустки, щоб не закричати (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. виснути — ви́снути 1 дієслово недоконаного виду висіти ви́снути 2 дієслово доконаного виду завищати  Орфографічний словник української мови
2. виснути — I -ну, -неш; мин. ч. вис, висла, висло і виснув, виснула, виснуло; недок. 1》 Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. || Звисати, нахилятися під власною вагою. || Повисати, звисати без руху. 2》 Нависати, бути над ким-, чим-небудь. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виснути — Ну, -неш, недок., комп. Працювати зі збоями. Також див. зависати. Заходить в мережу, а проги, які працюють через мережу, виснуть — потім усе ОК, але якщо довго не юзати мережу, знов те саме (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
4. виснути — див. чіплятися  Словник синонімів Вусика
5. виснути — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути.  Словник синонімів української мови
6. виснути — ВИ́СНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. ви́снув, ви́сла, ви́сло; недок. 1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. І довго виснув ти [годинник] у нас І вірно дзенькав жаден раз (Щог.  Словник української мови в 11 томах
7. виснути — Ви́снути, -сну, -неш гл. 1) Виснуть. 2) О человѣкѣ: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка