виснути — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

виснути — I -ну, -неш; мин. ч. вис, висла, висло і виснув, виснула, виснуло; недок. 1》 Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. || Звисати, нахилятися під власною вагою. || Повисати, звисати без руху. 2》 Нависати, бути над ким-, чим-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
виснути — ВИ́СНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. вис, ла, ло і ви́снув, нула, ло; недок. 1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. І довго виснув ти [годинник] у нас, І вірно дзенькав жаден раз (Я. Щоголів); Біла нитка павутини висне, Жовті осокори обвива (П. Словник української мови у 20 томах
виснути — Ну, -неш, недок., комп. Працювати зі збоями. Також див. зависати. Заходить в мережу, а проги, які працюють через мережу, виснуть — потім усе ОК, але якщо довго не юзати мережу, знов те саме (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
виснути — див. чіплятися Словник синонімів Вусика
виснути — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Словник синонімів української мови
виснути — ВИ́СНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. ви́снув, ви́сла, ви́сло; недок. 1. Перебувати у висячому положенні, висіти на чому-небудь. І довго виснув ти [годинник] у нас І вірно дзенькав жаден раз (Щог. Словник української мови в 11 томах
виснути — Ви́снути, -сну, -неш гл. 1) Виснуть. 2) О человѣкѣ: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка