високорогий
ВИСОКОРО́ГИЙ, а, е.
Який має високі, круті роги; круторогий.
Як я до свого корабля крутобокого сходив, Хтось із безсмертних на мене, самотнього, зглянувсь ласкаво. Високорогого він величезного оленя вислав Навстріч мені (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
* У порівн. Гавань, оточена викладеною із тесаного каменю стіною, рельєф корабля на стіні, мов високорогий турецький півмісяць (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)