високородний
ВИСОКОРО́ДНИЙ, а, е, заст.
Знатного, аристократичного роду.
[Парвус:] Щось я не маю віри до тих патриціїв високородних (Леся Українка);
Високородні квітникарки в білих платтях засипали губернатора дощем квітів і конфеті (Ю. Смолич);
В саме небо врізається замок германських імператорів, твердо стоять палаци, собори, монастирі, де імператора ждуть ліпші мужі, а імператрицю прагнуть побачити високородні жони (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)