високородіє
ВИСОКОРО́ДІЄ, я, с., у сполуч. із займ. ваше, його, її, їх, іст.
У дореволюційній Росії – титулування чиновників (статських радників) і їхніх дружин при звертанні до них або в розмові про них.
– Та найлучче, – казав далі Зінько, – прошу, ваше високородіє, – зробіть слідство. Нехай .. вся громада скаже, чи воно тому правда, що про мене написано (Б. Грінченко);
– Ваше високородіє! – підносячи в цей мент на витягнутих руках, як дитину, пачки прокламацій, сказав високий рудий поліцай (В. Винниченко);
До Чигирина прибули його превосходительство пан київський губернатор та його високородіє член губернського присутствія (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)