високошановний

ВИСОКОШАНО́ВНИЙ, а, е.

Гідний великої пошани, поваги (уживається при офіційно-ввічливому звертанні до кого-небудь або в розмові про когось).

Гонта, виїхавши наперед, звернувся до схвильованого люду із палкою промовою: – Високошановні городяни! Ваші нарікання свідчать про вашу надію на вірне військо й про страх з приводу його від'їзду з фортеці... (М. Старицький);

Високошановний Михайле Петровичу! Засилаючи своє вітання сердечне в цей веселий день, бажаю Вам здоров'я (Леся Українка);

Високошановний учений П. Г. Житецький довів своєю науковою працею, що між старою і новою українською літературою не було порожньої прірви (Л. Старицька-Черняхівська);

Про те знали Богдан і Сашко, а згодом довідалася й Люка, – сьогодні мали прийти до лабораторії, до нового генератора мікрохвиль .. поважні, високошановні професори (В. Владко);

– Спасибі, високошановне товариство, і тобі, славний бей-заде, за дружбу! (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. високошановний — високошано́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. високошановний — -а, -е. Гідний великої пошани, поваги (вживається в офіційно-ввічливому звертанні до кого-небудь або в розмові про когось).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. високошановний — див. шановний  Словник синонімів Вусика
4. високошановний — Високошано́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. високошановний — ВИСОКОШАНО́ВНИЙ, а, е. Гідний великої пошани, поваги (вживається при офіційно-ввічливому звертанні до кого-небудь або в розмові про когось). Високошановний Михайле Петровичу! Засилаючи своє вітання сердечне в цей веселий день, бажаю Вам здоров’я (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. високошановний — Високошановний, -а, -е = високоповажний. Послухали доброї ради високошановного народолюбця. О. 1862. IX. 125.  Словник української мови Грінченка