вистава
ВИСТА́ВА¹, и, ж.
1. Показ п'єси, опери, балету і т. ін.; сценічне видовище; спектакль.
Городяни запрохують Вас прийняти [взяти] участь в виставі “Наталки Полтавки” (Панас Мирний);
Святково вбрані люди спішили до клубу на виставу (В. Козаченко);
У понеділок нас запросять на вечірню виставу до театру (Ю. Андрухович).
2. перен., розм. Розіграна або незвичайна дія.
[Ольга:] Ноги вашої щоб більше тут не було! Спеціально для мене виставу влаштували? Так? (В. Собко);
Кость вийшов на рундук, де зібралось багатенько цікавих, і сказав Насті: – Йди додому. А потім до всіх: – Розходьтеся, вистави не буде (Микита Чернявський).
ВИСТА́ВА², и, ж., заст.
1. зах. Вітрина.
В його головці під впливом бабиних слів почали вже роєм тиснутися картини високих-високих домів, великих вікон, блискучих вистав (І. Франко);
Гіацинти, орхідеї .. цвітуть уже й на виставах пишаються, приманюють, мов напрошуються в кімнати (О. Кобилянська).
2. Виставка.
На довгих столах цілі оберемки огню-світу..; цілі купи усяких наїдків та напитків; вистави штучних виробок з скла (Панас Мирний);
Я переглядав на малярській виставі довгий, довгий рядок картин Трутовського, братів Маковських, Бодаревського (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)