вистежувати
ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТЕЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що.
Шукати кого-, що-небудь по слідах чи за іншими прикметами.
По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотних річок збіджених, змордованих людей (М. Коцюбинський);
Була думка вистежити якусь дичину (О. Донченко);
// Стежачи, виявляти, викривати.
Засівши на протилежному узліссі, через поле, ворог мовчки вистежував найменший рух на нашім боці (Я. Качура);
– Чи не тітки часом оце вистежили мене? (І. Нечуй-Левицький);
– Але як вистежив [Юрія]! Чудово! Він іде, а я за ним, зовсім так непомітно (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)