вистежувати
ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТЕЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Шукати кого-, що-небудь по слідах чи інших прикметах.
По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотних річок збіджених, змордованих людей (Коцюб., І, 1955, 335);
// Стежачи, слідкуючи, виявляти, викривати.
Засівши на протилежному узліссі, через поле, ворог мовчки вистежував найменший рух на нашім боці (Кач., І, 1958, 502);
— Чи не тітки часом оце вистежили мене? (Н.-Лев., IV, 1956, 236);
Була думка вистежити якусь дичину (Донч., II, 1956, 30);
[Ніна:] Товариш комісар! Ми вистежили хату, В якій гулять зібрались офіцери. Зняли ми варту. Кинули гранати (Дмит., Драм. тв., 1958, 53).
Словник української мови (СУМ-11)