висуджувати

ВИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУДИТИ, джу, диш, док., що, розм.

1. Домагатися через суд чого-небудь.

– Тепер він хоче цей недобудований будинок у мене висуджувати, мене завтра викликають до суду (з Інтернету);

Як судився за півня з сусідою, то три роки, аж поки не висудив... (М. Куліш);

– Це ж і раніше ви своє право висудили! – Тоді висудили, а тепер вже й не знаю, як буде. Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони – і всі проти мужика (М. Стельмах).

2. Виносити вирок.

З яких законів волосні судді висудили той рішенець, того ні Семен, ні Мартоха, ні самі судді не знали (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. висуджувати — вису́джувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. висуджувати — -ую, -уєш, недок., висудити, -джу, -диш, док., перех., розм. 1》 Судом домагатися чого-небудь. 2》 Виносити вирок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висуджувати — ВИСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Судом домагатися чого-небудь. — Це ж і раніше ви своє право висудили! — Тоді висудили, а тепер вже й не знаю, як буде.  Словник української мови в 11 томах