висушений
ВИ́СУШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́сушити.
Не ворухнеться гаряче, висушене спекою повітря (В. Козаченко);
На горищі він знайшов давно висушений бучок [ціпок] (С. Чорнобривець);
В напівтемному коридорі, мов тіні, сновигають висушені ранами і хворобами люди (М. Стельмах);
Ірена зараз нічого не бачила, окрім висушеного старістю Себастьянового обличчя (М. Руденко);
// у знач. прикм., перен. Дуже худий.
“Вона така стара, слаба, виморена, висушена!” – думала Галя (Панас Мирний);
Посмішка зійшла з його жовтого висушеного обличчя (Ю. Бедзик);
// ви́сушено, безос. пред.
Під впливом господарської діяльності людини природний рослинний покрив значно змінився: розорано степи, на значних площах викорчувано та замінено сільськогосподарськими угіддями ліси, висушено багато боліт (з наук. літ.);
При доборі кмину особлива увага приділяється тому, чи правильно висушено насіння, чи зберігся його колір і аромат (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)