висушений
ВИ́СУШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́сушити.
Не ворухнеться гаряче, висушене спекою повітря (В. Козаченко);
На горищі він знайшов давно висушений бучок [ціпок] (С. Чорнобривець);
В напівтемному коридорі, мов тіні, сновигають висушені ранами і хворобами люди (М. Стельмах);
Ірена зараз нічого не бачила, окрім висушеного старістю Себастьянового обличчя (М. Руденко);
// у знач. прикм., перен. Дуже худий.
“Вона така стара, слаба, виморена, висушена!” – думала Галя (Панас Мирний);
Посмішка зійшла з його жовтого висушеного обличчя (Ю. Бедзик);
// ви́сушено, безос. пред.
Під впливом господарської діяльності людини природний рослинний покрив значно змінився: розорано степи, на значних площах викорчувано та замінено сільськогосподарськими угіддями ліси, висушено багато боліт (з наук. літ.);
При доборі кмину особлива увага приділяється тому, чи правильно висушено насіння, чи зберігся його колір і аромат (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- висушений — ви́сушений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- висушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до висушити. || висушено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Дуже худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висушений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- висушений — Ви́сушений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висушений — ВИ́СУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́сушити. Не ворухнеться гаряче, висушене спекою повітря (Коз., Нові Потоки, 1948, 4); На горищі він [Семко] знайшов давно висушений бучок (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах