1. Словник української мови в 11 томах

висушений

ВИ́СУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́сушити.

Не ворухнеться гаряче, висушене спекою повітря (Коз., Нові Потоки, 1948, 4);

На горищі він [Семко] знайшов давно висушений бучок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 184);

В напівтемному коридорі, мов тіні, сновигають висушені ранами і хворобами люди (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 260);

// у знач. прикм. Дуже худий.

"Вона така стара, слаба, виморена, висушена!" — думала Галя (Мирний, II, 1954, 251);

Посмішка зійшла з його жовтого висушеного обличчя (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висушений — ви́сушений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. висушений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до висушити. || висушено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Дуже худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висушений — ВИ́СУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́сушити. Не ворухнеться гаряче, висушене спекою повітря (В. Козаченко); На горищі він знайшов давно висушений бучок [ціпок] (С. Словник української мови у 20 томах
  4. висушений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. висушений — Ви́сушений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)