витикатися

ВИТИКА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТКНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Протикаючи, пробиваючи що-небудь, з'являтися назовні (про рослини).

Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили, й стебла витикалися з землі назустріч сонцю (О. Довженко);

Бувало, лиш надійде квітень – Село поліське ожива. Дерев зазеленіють віти І перша виткнеться трава (О. Підсуха);

На засіяному лані виткнулися зелені стрілки ярини (Ю. Хорунжий).

2. Висуватися назовні звідки-небудь, із-за (з-під) чогось.

Чиясь маленька нога виткнулась з-під рядна (М. Коцюбинський);

Сашко виткнувсь з-за ожереду й прислухався (А. Головко);

// З'являтися, показуватися звідки-небудь, із-за чогось.

Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись (І. Манжура);

Із-за обрію витикалися дивні силуети (О. Гончар);

Виткнулась десь далеко з жита червона хустка молодиці.., і Харитя згадала і хору маму, і чого прийшла (М. Коцюбинський);

// Виходити звідки-небудь, із-за чогось, виступати наперед.

Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко);

Собака виткнулась з хащів (Панас Мирний).

3. тільки недок., перен. Трохи виднітися, частково бути видним.

Витикались білі шпичасті верхи скель серед невеличкого темного лісу (І. Нечуй-Левицький);

З намету витикався кущ шипшини з почорнілими зморшкуватими плодами (О. Донченко);

Важкий дерев'яний чемодан і клунок витикалися з-під полиці (С. Журахович);

Може, й стріх вже катма? Витикаються деінде (А. Крижанівський).

ВИТИКА́ТИСЯ², а́ється, недок., рідко.

Пас. до витика́ти².

Словник української мови (СУМ-20)