витирати
ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док.
1. що. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні.
Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози (Панас Мирний);
– Чому ви без галош? Хоч витріть ноги! – Гукнула та, що прибира підлоги (Л. Дмитерко);
Дівчина схопила ганчірку й похапцем витерла стіл (Ю. Шовкопляс);
Люба витерла піт з чола (Р. Іваничук);
* Образно. Білий ранок рушник носить, Витирає очі (М. Вінграновський).
2. що. Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг).
Витерти рукава довгим носінням;
// Часто тручи, робити гладким, стертим.
Витерти ногами бруківку.
3. що, чого. Тертям (сірника по вкритій сіркою поверхні, шматків дерева один об одний і т. ін.) добувати вогонь.
Пропустивши гостей, Бараболя засовує двері, входить до майстерні і витирає сірник (М. Стельмах);
Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з'їв (з казки);
Іван тремтячою рукою шукає сірників і ніяк не може витерти вогню (М. Коцюбинський).
4. кого, що. Наносячи на шкіру певну рідину або мазь, утирати їх з лікувальною метою чи робити масаж.
Баба Федора витерла старого оцтом, на ніч напоїла чаєм з липового цвіту, поклала на піч і вкрила кожухом (О. Донченко).
5. що. Відокремлювати насіння від лузги способом тертя між чим-небудь.
Молотильний апарат комбайна С-4 в передній робочій частині вимолочує, а в задній витирає насіння (з газ.).
◇ (1) Ви́терти во́рсу кому:
а) побити, жорстоко покарати кого-небудь.
Убив [Еней] Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський);
б) гостро покритикувати кого-небудь.
Звісно, ми не такі вчені та муштровані, як Гасанчук, з нами можна всякому пащекувати... Ні, попались би ви до нього, він би вам ворсу витер! (О. Гончар);
(2) Молоко́ (рідко мо́ню) на губа́х ви́три, зневажл. – уживається для підкреслення чиєї-небудь молодості, незрілості та недосвідченості (при застереженні не робити чогось або не втручатися у щось).
– Ніколи цього не буде! – Іч, який комісар виськався [знайшовся]. Моню на губах витри (Григорій Тютюнник);
Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу простоював. Правда, мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”, – але я намагався пропускати те повз вуха (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)