Значення в інших словниках
-
витирати —
витира́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
витирати —
-аю, -аєш, недок., витерти, -тру, -треш; мин. ч. витер, -ла, -ло; док., перех. 1》 Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. 2》 Довго носячи, робити потертим, зношеним (про одяг). Витерти рукава.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
витирати —
ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док. 1. що. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось із його поверхні. Невеличкі рученята невпокійно бігали по личку, витираючи сльози (Панас Мирний); – Чому ви без галош?...
Словник української мови у 20 томах
-
витирати —
див. терти
Словник синонімів Вусика
-
витирати —
обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С.
Фразеологічний словник української мови
-
витирати —
СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови
-
витирати —
Витира́ти, -ра́ю, -ра́єш; ви́терти, ви́тру, -треш; див. ви́терти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
витирати —
ВИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТЕРТИ, тру, треш; мин. ч. ви́тер, ла, ло; док., перех. 1. Робити що-небудь сухим або чистим, стираючи щось з його поверхні.
Словник української мови в 11 томах