витискати
ВИ́ТИСКАТИ див. витиска́ти.
ВИТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТИСКАТИ, аю, аєш, ВИ́ТИСНУТИ, ну, неш, док.
1. що. Витісняти що-небудь, натискаючи на нього; вичавлювати, видавлювати.
Вода не вміщувалась в порах ґрунту і, де тільки могла, витискувала з них повітря (М. Трублаїні);
Металічний цинк витискує з ацетату свинцю вільний метал (з наук. літ.);
// Натискаючи на що-небудь, видушувати з нього щось.
– Ти знову, Васю, бавився з моїми тюбиками, витискав фарбу? – грізно обернулась до нього Ніна Олександрівна (Б. Антоненко-Давидович);
Ганнуся перевернулася, пропливла трохи до берега, повільно вийшла на пісок, витискала воду з коси (О. Бердник).
2. що. Тиснучи, виламувати, примушувати випасти, вивалитися.
Вітер вікна витискає (П. Воронько);
– Знаєте, що могло трапитися? Могло на швидкому ходу витиснути покришку циліндра (О. Донченко).
3. кого, що, перен. Силою примушувати йти, відходити геть, залишати що-небудь.
– Тримаймося до вечора, то наша буде виграна. Повстануть передмістя, витиснемо військо з міста (І. Франко);
За нами рушило кiлька хлопцiв. Пiдпираючи нас, вони витиснули мене в пiдворiття (Р. Андріяшик);
// що. Займати місце чого-небудь; заміняти собою, усуваючи щось.
Гармонії і гармонійки ревли так, що витиснули геть румбу і навіть рідного Дунаєвського, роздираючи вуха і душу не тільки пасажирам, а й станційним диспетчерам та кочегарам (І. Багряний);
“Він має якусь Катерину і, певне, її любить, любить...” Тільки ця думка, витиснувши всі інші, застряла у неї в голові (А. Шиян).
4. що. Натискуючи, надушуючи чим-небудь, робити на чомусь заглиблення певної форми (знаки, візерунки і т. ін.).
Оправу робили з дерев'яних дощок, обтягали шкірою, робили металеві застібки, прикраси, витискували герби (О. Іваненко);
Алі, взявши одну з тих шкур на жезло, поглянцував її і витиснув на ній візерунки (З. Тулуб).
5. що, перен. Впливаючи різними способами на кого-, що-небудь, одержувати щось.
Нехай вони складуть реєстр усіх боргів Джафара... А потім витискай з Джафара усі гроші (Ю. Логвин);
Вона [комета] набирає шаленої швидкості, і треба витиснути з атомних двигунів корабля всю потужність, щоб наздогнати її (О. Бердник);
// Викликати зовнішній вияв почуттів, переживань і т. ін.
Щастя переповняє так мене всього, що витискає з мене навіть слова (М. Коцюбинський);
Березовий сік був для неї [Ганни] кров'ю дерева, а кожен поріз на корі – раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (В. Козаченко);
Власне запах сього тютюну .. витиснув із його горла такий окрик і змусив його перервати розмову (І. Франко);
// Вимушено, через силу робити що-небудь (говорити, усміхатися і т. ін.).
Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно, і витискає собі на обличчі люб'язну усмішку (Олесь Досвітній);
Це не був отой півсонний, виморений чоловік, що в вагоні ледве витискав із себе пару фраз у відповідь на його зацікавлені запитання (Іван Ле);
– Нащо ж тато казали, що справлять мені червоні чобітки, а потім пошили та й продали, – витиснула з себе Пріся і заплакала голосно (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)