витискатися
ВИТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВИТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТИСНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Виступати, виходити назовні при тисненні.
Якщо куля нагрівалася і тиск посилювався, – водень витискувався з неї крізь клапан і надходив до хімічного приладу, який і поглинав його (В. Владко);
Дивлячися на гострий, незагоєний цілком шрам коло її виска, не можу позбутися почуття, що, при найменшім зворушенні або напруженні.., з нього мусить на чолі витиснутися кров (О. Кобилянська).
2. Із труднощами виходити, вибиратися звідки-небудь, кудись.
З натовпу витискувалося двоє жандарів (В. Винниченко);
Андрій з Ольгою витиснувся на край дороги і пильно стежив за охоронником, що йшов біля нього (М. Стельмах);
Я відчував, що затівається щось страшне, немилосердне, жорстоке, і тому про всяк випадок витиснувся з гурту, щоб легше було втікати (А. Михайленко);
// Зникати під тиском чого-небудь.
* Образно. Похмілля витиснулося гнівом, запалав пекельний вогонь в серці обуреного мужа (Іван Ле).
3. Утворюватися від натискування, втискування (про сліди, візерунки і т. ін.).
На сирій від осінньої вогкості землі виразно витискалися сліди пари городянських чобіт на кривий копил, з високими корками (Б. Грінченко).
4. тільки недок. Пас. до витиска́ти і вити́скувати.
Закономірно, що будь-який товар рано чи пізно витискається з ринку іншим, досконалішим (з наук. літ.);
На дні деяких чаш інколи витискалося ім'я власника майстерні (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)