витичений
ВИ́ТИЧЕНИЙ, а, е, діал.
Дієпр. пас. до ви́тичити.
Побратимство ріпників, до котрого так несподівано зістав [пристав] прийнятий Бенедьо зараз на вступі в бориславське життя, живо заняло [зайняло] відразу його мислі і надавало їм певний, хоть зразу не дуже ясно витичений напрям (І. Франко);
Літературна діяльність І. Нечуя-Левицького була розважливою роботою людини, яка до літератури заходила з певним планом, накреслила собі ясно витичену путь і нею неухильно простувала (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)