витоплювати

ВИТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док.

1. тільки док., що і без прям. дод. Нагріти приміщення, спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін.

І ти осталася, небого. І не осталося нікого З тобою дома. Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату (Т. Шевченко);

– Робота моя неважка, – витоплю піч, зварю їсти (Панас Мирний);

Демко в хаті довго ждав на брата. Жінка його уже витопила в печі (І. Франко);

У хаті – справжня текстильна фабрика. Як тільки витоплять жінки, мерщій за прядки сідають (А. Головко).

2. що. Нагрівати що-небудь (сало, вощину, смолу і т. ін.), щоб воно стало рідким або щоб виділилося що-небудь рідке, плавке.

– Новинка, в мене в першого це ви побачите: сонце витоплює віск, – пояснює господар не без гордощів (О. Гончар);

Із сала на невеликому вогні витоплюють смалець (з газ.);

* Образно. – Побачить вона [Параска]! Згадає тоді мене, як чорти витоплять з неї те сало, що придбала в піст (І. Нечуй-Левицький).

3. що. Одержувати метал, розжарюючи руду.

Порались біля горнил і чорношкірі гамарники, витоплюючи залізо (О. Ільченко);

– Отут, на цьому схилі, добувають руду. Виносять її з ями корзинами. Тут-таки недалеко й витоплюють метал з руди (В. Владко);

Я з батьком та братами копав болотну руду і витоплював з неї крицю, сиріч залізо, і возив до Києва на продаж (В. Малик);

Скільки витопив металу мій хороший, добрий дід (М. Упеник).

ВИТО́ПЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док., кого, що.

Топити у воді всіх або багатьох.

Розсію, розвію я сам ворогів, В дунайській їх витоплю хвилі, А сам відпочину посеред степів, З конем на високій могилі... (Л. Боровиковський);

Тухольці, очевидно, не хотіли дожидати, аж поки вода настілько [настільки] прибуде, щоб спокійно витопити нужденні останки монголів (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. витоплювати — вито́плювати 1 дієслово недоконаного виду спаливши щось, нагріти приміщення, виділяти жир, віск вито́плювати 2 дієслово недоконаного виду топити у рідині всіх або багатьох  Орфографічний словник української мови
2. витоплювати — I -юю, -юєш, недок., витопити, -плю, -пиш; мн. витоплять; док. 1》 тільки док., перех. і неперех. Спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін., нагріти приміщення або зготувати при цьому страву. || Закінчити топити в печі, грубі і т. ін. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витоплювати — ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИ рідше (у великій кількості). — Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди..  Словник синонімів української мови
4. витоплювати — ВИТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док. 1. тільки док., перех. і неперех. Спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін., нагріти приміщення або зготувати при цьому страву. І ти осталася, небого.  Словник української мови в 11 томах