витоплювати

ВИТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док.

1. тільки док., перех. і неперех. Спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін., нагріти приміщення або зготувати при цьому страву.

І ти осталася, небого. І не осталося нікого З тобою дома. Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату (Шевч., II, 1953, 195);

— Робота моя неважка, — витоплю піч, зварю їсти (Мирний, III, 1954, 74);

Лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить (Ів., Укр.. казки, 1950, 8);

// Закінчити топити в печі, грубі і т. ін.

Демко в хаті довго ждав на брата. Жінка його уже витопила в печі (Фр., VIII, 1952, 205);

У хаті — справжня текстильна фабрика. Як тільки витоплять жінки, мерщій за прядки сідають (Головко, II, 1957, 89).

2. перех. Нагріваючи сало, вощину, виділяти жир, віск.

*Образно. — Побачить вона [Параска]! згадає тоді мене, як чорти витоплять з неї те сало, що придбала в піст (Н.-Лев., II, 1956, 18).

3. перех. Добувати, виділяти метал, розжарюючи руду.

Порались біля горнил і чорношкірі гамарники, витоплюючи залізо (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 329);

Скільки витопив металу мій хороший, добрий дід (Уп., Вірші.., 1957, 174).

ВИТО́ПЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док., перех. Топити у воді всіх або багатьох.

Розсію, розвію я сам ворогів, В дунайській їх витоплю хвилі, А сам відпочину посеред степів, З конем на високій могилі… (Бор., Тв., 1957, 89);

Тухольці, очевидно, не хотіли дожидати, аж поки вода настілько прибуде, щоб спокійно витопити нужденні останки монголів (Фр., VI, 1951, 132).

Значення в інших словниках

1. витоплювати — вито́плювати 1 дієслово недоконаного виду спаливши щось, нагріти приміщення, виділяти жир, віск вито́плювати 2 дієслово недоконаного виду топити у рідині всіх або багатьох  Орфографічний словник української мови
2. витоплювати — I -юю, -юєш, недок., витопити, -плю, -пиш; мн. витоплять; док. 1》 тільки док., перех. і неперех. Спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін., нагріти приміщення або зготувати при цьому страву. || Закінчити топити в печі, грубі і т. ін. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витоплювати — ВИТО́ПЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ТОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́топлять; док. 1. тільки док., що і без прям. дод. Нагріти приміщення, спаливши яке-небудь паливо в печі, грубі і т. ін. І ти осталася, небого. І не осталося нікого З тобою дома.  Словник української мови у 20 томах
4. витоплювати — ВИПЛАВЛЯ́ТИ (добувати метал, розжарюючи руду), ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПЛА́ВИТИ, ТОПИ́ТИ, НАТО́ПЛЮВАТИ рідше (у великій кількості). — Док.: ви́плавити, ви́топити, натопи́ти. Минали віки, люди..  Словник синонімів української мови