витриманість
ВИ́ТРИМАНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. ви́триманий.
М. Хвильовий мав довести свою “ідеологічну витриманість” перед лицем шалених політичних атак на нього (з наук. літ.);
Для орнаментів характерна стилістична витриманість, орієнтація на візантійський стиль (з навч. літ.);
– Оце добре! Оце справді штука! – палко вигукував він, забувши свою витриманість і поважність (З. Тулуб);
У кожному слові і поруху [порусі] хлопця була витриманість і глибоке почуття гідності – лікарської і людської (Ю. Щербак).
Словник української мови (СУМ-20)