витьохкувати
ВИТЬО́ХКУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод.
1. Співати тьохкаючи (про соловейка).
Мар'яна одхилила голову вбік, зацікавлена слухала, що витьохкував недалечко в гіллі соловей (С. Васильченко);
І соловей в просвітленому гаї витьохкує (І. Гончаренко);
В густих кущах калини витьохкували солов'ї (В. Малик).
2. Видавати звуки, схожі на тьохкання.
Хтось прорубував ополонку, і поміж берегами витьохкувало і ляскало (Григорій Тютюнник);
Жовті сап'янці стукотіли, й витьохкували під ними мостини, й повискувала скрипка, бубни вже не бубоніли, не дудоніли, а ахкали і заливчасте [заливчасто] сміялися брязкальцями (Ю. Мушкетик);
Розпечений бетон витьохкував під дощем (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)