витяжка
ВИ́ТЯЖКА, и, ж.
1. Витягнений суцільний шматок шкіри для передка чобота й халяви.
Чоботар виготовив витяжку з волової шкіри (з газ.);
// також мн. ви́тяжки, жок, розм. Те саме, що Витяжні́ чо́боти (див. чо́боти).
Він з безформного товару ліпив .. красиві витяжки, модні в той час (М. Чабанівський);
Вони виблискують на глабцях, Юхтові витяжки міцні (П. Воронько).
2. Пристрій, що вентилює закрите приміщення, проганяючи повітря через фільтр і виводячи у вентиляційний хід шкідливі речовини, випари, запахи, пил і т. ін.
У другій кімнаті гуділа кліматична установка і хурчав млинок витяжки (Ю. Мушкетик);
Сопе витяжка, над головою висить вентиляційний рукав (Є. Пашковський).
3. Речовина або сукупність речовин, добута з рослинної чи тваринної сировини за допомогою якого-небудь розчинника (спирту, ефіру, води, пари і т. ін.); екстракт.
Водний напар меліси заміняють іноді спиртовою витяжкою: одна частина листків за вагою на три частини спирту (з наук. літ.);
Половина респондентів при використанні лікарських рослин у лікувальному процесі віддає перевагу водяним витяжкам: настоям, відварам, чаям (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)