вихвачуватися
ВИХВА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ХВАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док., розм.
1. Те саме, що вихо́плюватися 1–4.
Козаки й поляки вихвачувались на конях і билися подекуди поодиноко (І. Нечуй-Левицький);
У бокові двері .. раптом вихватились двоє охоронників і пробили в натовпі прохід на вулицю (А. Головко);
Високо піднімаючи темряву над садом, із стогів і ожередів вихвачувався вгору, як казковий звір, крилатий огонь, кидав полум'я кудись під небо (С. Васильченко);
Де-не-де вихвачувались: купка листу... гілка... освітлений шмат стовбура... (І. Багряний).
2. Вириватися наперед, проявляючи свої здібності, вміння, бажання і т. ін.
Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив, та розум мав про себе, не дуже з ним вихвачувався (Г. Квітка-Основ'яненко);
Скоро все затяглося горілчаним духом, зблідло й забулося. А там уже вихватився хтось танцювати, та так і пішло (Г. Хоткевич).
3. тільки недок. Пас. до вихва́чувати 1.
Словник української мови (СУМ-20)